16 днів проти насильства. 2023 рік

Психологічна служба

Тренуємо навички планування справ

Тренуємо навички планування справ.

Карантин — річ, звичайно, несподівана. Але цей час дистанційного навчання можна використати не тільки для захисту здоров'я, а ще й для тренування навички планування справ.

Пропонуємо поради, що допоможуть вам плідно працювати протягом цього часу. А головне — встигнути відпочити!

• Перша порада: свій ранок починайте в звичний для вас час. Ніжитися в ліжку будемо, як зазвичай, у вихідні дні.

• Друга порада: покладіть перед собою чистий папір, це буде ваш лист-план. Запишіть у два рядки: першочергове (наприклад: зарядка — пів години, душ — 10 хвилин, сніданок — 10 хвилин, прочитати робочу пошту — 5 хвилин та інше) та другорядне (погуляти з собакою/кішкою — півгодини, увійти в соцмережі та поспілкуватись із друзями по телефону — 20 хвилин та інше). Починайте свій день З ВАЖЛИВОГО!

• Третя порада: на кожне робоче завдання виділяйте час для його виконання (20-30 хвилин) та для ОБОВ'ЯЗКОВОГО ВІДПОЧИНКУ (15-20 хвилин).

• Четверта порада: виконуючи завдання, уважно читайте умови та користуйтесь короткими записами головних слів/думок. Це вам допоможе зосередитися на важливому в завданні. Якщо щось стало незрозуміло, не зволікайте. Лист або дзвінок другу/вчителеві стане в нагоді. Приємне спілкування та корисна порада допоможуть вирішити будь-яке завдання.

• П'ята порада: відмітьте у вашому листі-плані виконані заплановані дії. Похваліть себе та приступайте до списку справ другої колонки, обов'язково відпочиваючи після виконаного завдання.

Психологічна служба

Актуальність кібербулінгу в умовах карантину!!!

Актуальність кібербулінгу в умовах карантину!!!

В умовах ситуації, що склалася наразі не всі батьки мають можливість про контролювати своїх дітей протягом дня. Тому в умовах карантину діти ідеальний об'єкт для віртуальної агресії. Ми підготували антикібербулінгові поради, як захистити дітей від небезпечного  спілкування в мережі інернет ,що загрожує їх психологічному здоров'ю  .

Діти завжди мали свої таємні світи, свої ігри та свої секрети від дорослих. Таємничість сучаcного покоління — віртуальна і здебільшого неочевидна для дорослих.

Дорослі, які не знаються на дитячих «забавках» в інтернеті, лякає віртуальний світ. Вони не можуть зіставити власний дитячий досвід із досвідом своїх дітей, навчити їх чомусь, бути авторитетом для них у цій сфері.

Тут є великий ризик, адже, зіткнувшись із проблемою в інтернет-просторі, дитина не може розповісти про неї батьками через страх, що її не  зрозуміють, або взагалі заборонять користуватися комп’ютером. Залишитися ж без інтернету для сучасних підлітків означає не тільки позбутися задоволення грати та переглядати цікавий контент. В інтернеті підлітки самовиражаються та реалізують свою головну компетенцію — спілкування.

Що таке кібербулінг

Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для дітей. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг.

Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої.

Булінг буває

• фізичний (побиття, підніжки, блокування, штовхання тощо);

• вербальний (словесні знущання, залякування, плітки та образливі вислови, наприклад, про зовнішній вигляд дитини, її вагу, релігію, етнічну приналежність, здоров’я, особливості стилю одягу);

• соціальний (ізоляція дитини, бойкот, її навмисне відсторонення від групи на перервах, в їдальні, під час позашкільної діяльності тощо).

Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 сторіччі. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування».

Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину.

Кібербулери

• замість підніжок пишуть агресивні есемески;

• замість стусанів — надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі;

• замість насмішок — розповсюджують конфіденційні дані про однолітків та створюють фальшиві профілі.

Проблема віртуальної агресії

Віртуального хулігана майже неможливо покарати, неможливо поскаржитися на нього класному керівникові чи директору. Світ, у якому діють кібербулери, начебто не є реальним, але шкода, яку вони можуть завдати, — цілком реальна.

Якщо реальний булінг — хоч яку жахливу форму він має — закінчується, коли дитина повертається додому, то від кібербулінгу важко сховатися будь-де.

Також такі особливості кібербулінгу, як анонімність і безкарність, зумовлюють труднощі його дослідження. Оскільки кібербум у Європі та Америці розпочався раніше, ніж в Україні, ці країни мають більший досвід вивчення й запобігання кібертероризму.

У західних дослідження більше половини опитаних визнали, що щодо них застосовували кібербулінг у вигляді нецензурної лайки. Кожному четвертому користувачеві пропонували відвідати порнографічний сайт чи переглянути відео, що містить сцени насильства.

В Україні масштабних досліджень проблем кібербулінгу та його потенційної небезпеки не проводили. Проте з теле- та інтернет-джерел, а іноді й з власного досвіду читачів, відомо, що віртуальна агресія в нашій країні набирає обертів.

Причини віртуальної агресії

Дослідження причин кібербуллінгу також поки що є орієнтовним. На запитання «Чому діти-булери проявляють агресію щодо підлітків в інтернеті?» — дослідники відповідають:

задля реваншу

діти, зазнавши нападок у реальному житті, можуть спробувати бути булерами у віртуальному середовищі

аби розважитися

діти банально (і безвідповідально) не усвідомлюють імовірні негативні наслідки своїх вчинків

для посилення

кібербулінг є додатковим засобом посилення жорстокого ставлення до дитини у реальній групі

Профілактика кібербулінгу

Кібербулінг, як і булінг, це не лише проблема жертви чи булера. Це показник рівня комунікативної культури та агресивності середовища, в якому зростає дитина.

Якщо явище кібербулінгу в країні процвітає, то можна говорити про певні агресивні тенденції у суспільстві в цілому.

Подолати явище кібербулінгу в принципі неможливо. Контролювати віртуальне середовище, в якому «живе» дитина, також украй важко. Але є певні стратегії профілактики кібербулінгу, які допомагають захистити дитину.

Поради батькам, щоби зменшити ризик кібербулінгу для своєї дитини

Оволодівайте новими знаннями

так як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями

щоб не залишати дитину наодинці з віртуальною реальністю, батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо

Будьте уважними до дитини

уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища

звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою (засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо)

Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною

доступно розкажіть дитині про кібербулінг, поясніть свою мотивацію: ви піклуєтеся, а не намагаєтеся контролювати приватне життя

наголосіть, що якщо дитині надходять образливі листи, есемески або виникають інші проблеми в інтернеті, вона може розраховувати на допомогу батьків

не потрібно погрожувати покаранням за відвідування небажаних сайтів — ліпше пояснити загрозу, яку несуть ці сайти

Здійснюйте обмежений контроль

можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті

щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентуйте час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн

вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просижують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький

Застосовуйте

технічні засоби безпеки

для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами

можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей та блокують шкідливі сайти з недитячим контентом (такі фільтри можна встановити в операційній системі або в антивірусній програмі)

Формуйте комунікативну культуру

роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною

зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, з якими вона спілкується

в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру

Дитині також слід знати, що анонімна свобода в інтернеті умовна. Адже коли дії в інтернеті спричиняють реальну шкоду або кримінальну відповідальність, правоохоронні органи можуть отрмати інформацію з профілів, встановити координати компьютерів, з яких людина відправляла повідомлення тощо.

Навчіть дитину

• обмежувати доступ до персональної інформації у соцмережах

Батьки разом із дітьми можуть пройти курс безпечного користування інтернет-ресурсами.

Якщо відомо про кібератаки на дитину: поради батькам

Якщо кібератаки поодинокі, доречно їх ігнорувати. Часто кібербулінг простіше зупинити на початковій стадії. Якщо ж вступати в перепалку з булером — негативні комунікації продовжуються.

Якщо надходять систематичні листи із погрозами, потрібно зберігати інформацію в комп’ютері або роздрукованому вигляді задля доказів.

Щоб самостійно врегулювати ситуацію, можна зробити запит адміністраторам сайтів, на яких здійснювалися атаки, про видалення образливої інформації. Також адміністратори можуть убезпечити користувача-жертву тимчасовим блокуванням повідомлень у чаті користувача-булера. Така пауза в спілкуванні позитивно впливає на мотивацію підлітка, який займається булінгом заради розваги.

Проте якщо причина в іншому, наприклад, кібербулінг слугував підсиленням традиційного булінгу, насилля може продовжитися іншими засобами.

Варто поінформувати про проблему педагогів. Якщо ймовірні булери зі шкільного кола дитини, то педагоги зможуть уважніше слідкувати за ситуацією традиційного булінгу під час навчально-виховного процесу. Також педагоги можуть провести профілактичні заходи, спрямовані на формування безпечної поведінки в інтернеті.

Якщо кібербулінг має ознаки шахрайства, погроз, вимагання, відверто сексуальний характер, слід звернутися до правоохоронних органів.

Зауважте!

Не потрібно карати дитину, коли вона довірилась і розповіла про те, що стала жертвою кібербулінгу.

Дитина вже постраждала, і якщо батьки її не підтримають, наступного разу вона може не звернутися по допомогу.

Якщо випадок вдалося врегулювати, потрібно зробити з нього урок для формування медіакультури дитини, повторити найпростіші правила безпеки користування інтернетом.

Здійснюючи будь-яку дію, батьки мають демонструвати спокій і впевненість, надавати дітям позитивний емоційний ресурс, захищеність та підтримку.

Якщо дитина — кібербулер, а не жертва

Буває, батьки дізнаються, що їхня дитина булер, а не жертва. Їм зазвичай важко усвідомити причетність дитини до віртуальної агресії. У такому разі потрібно заспокоїтися і перевірити інформацію, можливо, проконтролювати комунікації дитини.

Натомість не варто звинувачувати школу або батьків жертв у роздмухуванні проблеми, применшувати значущість проблеми. Ніхто з батьків не хоче, аби їхні діти опинилися в ситуації кібербулінгу — ні в статусі жертви, ні в статусі булера.

Поради психолога щодо вибору майбутньої професії

 Вибір професії і свого шляху в житті – завдання непросте, помилка може дорого коштувати. Людина, що обрала не свою справу, і навчається абияк і працює без задоволення.

Що можна порадити майбутнім абітурієнтам?

Дуже добре, якщо випускник давно визначився з навчальним закладом і спеціальністю. Але, на жаль, такий ідеальний варіант зустрічається рідко. Набагато частіше колишні школярі не знають, ким хочуть стати, вступають до навчального закладу за компанію з друзями або за порадою батьків, або за принципом, куди візьмуть з набраними балами.

Якщо так трапилося, і молода людина не зорієнтувалася, є сенс почекати рік - інший.

За кордоном це звичайна справа – після школи рік-два шукати своє покликання,  дозріти для подальшого навчання. Діти після школи влаштовуються на прості роботи, працюють волонтерами, напрацьовують досвід спілкування в колективі і отримують рекомендації від роботодавців. Паралельно вивчають пропозиції університетів і через якийсь час приходить жага до знань. І ось тоді вже людина робить свідомий вибір на користь тієї чи іншої професії.

Випускник хоче вступити на спеціальність, яка йому подобається. Але для цього необхідно здавати ще один, досить складний іспит. А з тими предметами, які вже здані, він зможе вступити гарантовано, хоча і не на настільки бажану спеціальність. Чому віддати перевагу?

Якщо людина твердо вирішила піти туди, куди мріє, то здавати чи не здавати предмет питання перед нею просто не постане. Вона зробить все, щоб вивчити і здати. Але якщо сумніви в успішній здачі іспиту суттєві, то можна піти і більш реальним шляхом, обрати, так би мовити, реальний шанс.

Ось порада – вірте в свою мрію, йдіть за нею не дивлячись ні на що! Але якщо ваші можливості, ваш дух, ваша воля на сьогоднішній день не готові долати певні труднощі, то нічого вартого для себе з цієї поради ви не почерпнете.

Взагалі вибір професії не відбувається раз і назавжди, сучасне життя мобільне. Може бути, що доведеться освоювати потім суміжну спеціальність або ви знайдете роботу на стику наявної і тієї, про яку мріяли. Ваш вибір може бути успішним або не дуже, але тільки з плином часу ви зрозумієте, що саме вам було необхідно, а що не стало в нагоді зовсім.

А якщо хочеться одночасно в 2-3 місця відразу? Що допоможе зробити правильний вибір?

Найпростіший спосіб визначиться – це почути себе. Але це одночасно і самий складний спосіб. У потоці зовнішньої інформації (думка родичів, друзі, ЗМІ) дуже важко зосередитися і почути своє "Я". Спробуйте виділити для цього спеціальний час раз на день, посидьте на самоті, в тиші. Переберіть варіанти, задайте собі питання і спробуйте почути відповідь.

Батьки наполягають на певній професії, роблять максимальні зусилля, щоб полегшити вступ до обраного навчального закладу. Довіритися батькам або, все-таки, йти своєю дорогою?

Відповідальність за свою долю формується саме у віці 17-18 років. Хоча в цей час ще існує залежність від батьків (територіальна, фінансова, психологічна). Багато хто боїться взяти на себе відповідальність за свою долю і часто змушені слідувати батьківським наказам.